Ukraine
history
media
software
diy
guide
learning
cad
3d
tool
hardware
shortnote
manga
mobile
android
art
gaming
programming
automation
drawing
compilation
animation
millitary
movie
horror
design
vector
material
leather
information
digital
photo
SUBMIT
In this article I want to tell you about one of the advance media stacks to watch video on your PC.
In this build I'm trying to avoid all unnecessary data processing hops to increase processing speed and reduce latencies and it will help to bring media content on your screen as closer to the original as it's possible with less compressing, transformations, corrections... etc. Basic idea here if you do not know for what it is better turn it off. Also this guide will help you to dive into ocean of high quality video playback with all this acronyms and preferences which we are usually prefer to do not touch and to use VLC Player instead... lol.
This is just one of the examples and it doesn't claim to be perfect or only one right. This is just a base for you. Most of this options are very subjective because everybody have their personal preferences, but anyway some points are very preferable to be turned on or turned off, so let's go through my setup and I will try to explain as much as I can and as much as I know by myself. But I need to warn you that like for most such setups something can go wrong on different OS or hardware so you and only you responsible for your actions.
So let's start!
Жанр "повсякденність", здається, є тільки в Японії. Можу видати примітивну думку, що це обумовлено важкою робочою рутиною з котрою багато пересічних японців стикаються в дорослому житті і бажанням втекти від неї хоча б подумки. Хороший твір в жанрі "повсякденність" допомагає людям пригадати забуті емоції чи спогади з часів коли все здавалось яскравішим - з часів дитинства. Кращий твір в жанрі "повсякденність" може прикинутися одним з цих спогадів, однією з цих емоцій. І "Yotsubato!" є цим ідеальним твором в жанрі. Якщо не брати в розрахунок "Azumanga Daioh" від того ж самого Kiyohiko Azuma, котра більш комедійна, недолуга і взагалі має формат коротких коміксових стріпів, то можна вважати, що "Yotsuba&" є першозасновником жанру манги "повсякденність" в тому вигляді як ми звикли бачити зараз.
По факту ця манга є хронологією одного року життя малого промінчика сонця по імені Yatsuba і її молодого вітчима. Насправді, ніхто не знає чи обмежиться історія одним роком, але на відмінок від інших представників жанру, де час стрибає тижнями, а інколи місяцями, в "Yotsuba&" хронологія глав іде по днях, а інколи навіть меншими проміжками часу. Беручи до уваги що зараз одна глава може виходити з періодичністю в 4 місяці... ох не знаю чи доживемо ми. Yotsuba точно доживе, бо їй всього 5 (скоро 6). За автора не впевнений теж, насправді. Поки більшість теорії про те, що день коли мала піде в школу і буде фіналом цієї історії.
Сама назва говорить сама за себе бо складається вона з імені головної героїні і часточки "і". Ось це "і" зазвичай і окреслює тематику глави і частіше за все це "і" - щось звичайне і рутинне для дорослої людини, але нове відкриття для того хто життєвий шлях тільки почав. Тому кожна глава і закінчується фразою: "Сьогодні був найкращій день".
За дійових осіб розказувати можна довго, але це коротка помітка, а тому просто скажу що їх тут небагато і спостерігати за ними одне задоволення.
За мальовку теж не буду багато казати, бо як у всіх "творах всього життя" за всі ці роки вона змінилась з мультяшної до набагато більш детальної, бо мангака росте професійно. Комусь сучасна навіть не подобається по зрозумілим "раніше було краще" причинам, але я від неї в захваті.
Дуже іронічно, але по цій манзі не існує анімаційної адаптації і, скоріше за все, ніколи не буде. Але є цілий диск з музикальним супроводом під котрий можна читати цю мангу. Що і раджу зробити. Сподіваюсь у вас теж інколи бувають дні, котрі можна назвати "найкращими".
У першу частину серії Silent Hill я грав ще на першій PlayStation у віці приблизно 10 років і цей експірієнс дуже сильно викарбувався на моїй психіці і смаках. Нащо цей допис? Ну от дивіться... Оригінальні частини серії не доступні на жодному з лаунчерів. Є лише жахливі HD ремастери на PlayStation 3, котрі краще навіть не чіпати. "P.T.", якою б вона не була крутою сама по собі, лишається лише демкою скасованого проекту, котрий мав мало спільного із серією. І от Konami знову взялась за цю серію, анонсувавши чисельні продовження, серіали та інше. Виглядає це як відверте паразитування і чіпляння за минулі успіхи. Я банально боюсь, що оригінальні частини серії забудуть, а молоді покоління про них навіть і знати не знатимуть. Ось тому цей допис.
Головним кістяком серії можна вважати перші три номерні частини. Так, четверта частина все ще має цей унікальний вайб, але вона вже містила в собі значні зміни у механіках, котрі відчувались дивно, а сюжетно була пов'язана лише з другою частиною і лише малопомітними відсилками, а тому майте її на увазі, але якщо хочете ознайомитись з серією то орієнтуйтесь на перші три частини.
Всі ці три частини мають спільний і гармонійний сетінг в котрому нема переосмислень і виключень з правил. А правила туманного міста доволі прості. За тобою є гріх і місто затягує тебе до себе з ціллю щоб ти, або спокутати його, або отримати по заслугах. Кожен персонаж, котрий опинився в місті тим чи іншим чином, бачить його по своєму. Все залежить від того, що у людини за душею.
З цього моменту я буду узагальнювати всі три частини як одну гру.
Насамперед треба розуміти що очікувати від неї. Тут взагалі ставка робиться не на геймплей, а на продуманий сетінг, моторошну атмосферу і затягуючий сюжет.
Майже весь ігровий час доведеться блукати по вулицям і будівлям міста привида і по його ще менш безпечній версії, заповненій жахливими істотами. З орієнтирів будуть лише мапа і помітки у ній. Виживати допоможуть ліхтарик, радіо, обмежений арсенал зброї і ще більш обмежений запас амуніції до неї.
Але найбільшу складність у грі будуть робити не бої, а чисельні загадки. На початку третьої частини навіть є два види складності котрі треба обрати: складність боїв і складність загадок. Відповіді на загадки ви будете отримувати зі знайдених дописів, поміток, аудіозаписів, елементів декорацій, тощо. Звідти ж буде приходити і розуміння куди йти далі.
Інколи рухати сюжет будуть раптові зустрічі з іншими персонажами у котрих не буде жодних підстав гуртуватися і колаборувати один з одним, бо Silent Hill це персональне тягар для кожної окремої людини.
Чого ще багато у цих іграх окрім загадок? Варіантів закінчень. Це, можна сказати, одна з перших серії ігор де можна було отримати один з чисельних і абсолютно протилежних фіналів.
В загалом, ви повинні розуміти, що ця серія вибивається з ряду навіть сучасних горор ігор, бо те що тут розповідається і те що тут показується є на грані допустимих норм. Багато сексуалізованих алегорії, інтерпретації гріхів і темних сторін людського нутра представлені у вигляді монстрів вигляду котрих позаздрить більшість боді горорів.
Цікавий факт. Перша частина серії була зроблена в ті часи, коли повне 3D сприймалось за розкіш. Густий туман, котрий став невід'ємною фішкою серії був не просто забаганкою дизайнерів, але і технічним рішенням для зменшення дистанції промальовки у грі.
Ну і на останок про ще одну майже головнішу фішку гри - саундтрек від композитора Akira Yamaoka, котрий, якщо почув один раз, то вже ні з чим не сплутаєш. Він став візитною карткою серії.
То ж виділіть якийсь час, дістаньте десь перші 3 частини серії у їх первозданному вигляді і пориньте у справжню стару школу горор жанру. Ви не пожалкуєте. А на Konami, котра десять років витирали ноги о серію випускаючи з нею тематичні автомати пачінко і нікому не потрібний мерч, просто забийте. Вони не виправні. Згадаєте мої слова, коли все те що вони наанонсували провалиться одне за одним. А що стосується класичної трилогії, я реально боюсь що про неї забудуть.
Я познайомився з цією мангою від Inio Asano в дуже важкий період життя і вона дуже змінила мої погляди на нього. Тоді мої бажання і прагнення не збігалися з ресурсом, котрий я мав. Корпорація, на котру я працював, майстерно вміла ламати людей руками інших людей, стримуючи матеріально і позбавляючи життєвого спокою. Фізичного ресурсу не вистачало, бо я випрацьовувався на двох проектах, а грошей вистачало лише на просте консумерське життя людини без жодного власної ідеї. Просто ходи на роботу, просто вибери якесь вторинне хобі котре не потребує зусиль типу "подорожей", або взагалі прикрий своє пусте життя наявністю дітей і от він - комфорт. Я буквально ненавидів все довкола, а особливо людей за їх слова, котрі можна було передбачити заздалегідь, за їх паттерни поведінки від котрих нудило настільки, що ти ледь стримував себе щоб не почати передражнювати їх. 4 роки життя і роботи в іншій країні зараз виглядають як лімб з котрого я вирвався лише зруйнувавши все, що мав. Окрім відносин з моєю дружиною, котра врятувала мене тоді і рятує до сьогодення.
Ця коротка помітка почалась з відвертих спогадів, бо "Oyasumi Punpun" це манга жанру повсякденності, але не тої, що ми звикли бачити в інших Японських творах з поміткою "повсякденність", котрі більше розважають і допомагають відволіктись від реальності. Ця манга про тягучу повсякденність котра їсть тебе, зношує тебе, наштовхує тебе на екзистенційні думки і аж ні як не допомагає забутись. В загалом манга налічує 13 томів і охоплює відрізок життя головного героя з 11 до 22 років. Але самого головного героя ви не побачите, бо його образ схований за карикатурною істотою з дзьобом. Цей образ буде мінятися щоб донести базовий стан героя, але пророблений так, щоб читач не мав упередженого ставлення через зовнішність і тому легше прив'язувався до нього. В той самий час головний герой є свого роду головною ниткою у сплетінні історій життя інших людей, котрі оточують його, ділять з ним одні і ті самі вулиці, але біль і темрява в душі у кожного своя.
Мальовка цієї манги ідеально балансує на межі між реалізмом і традиційною школою і виконана дуже якісно. Розкадровка, як і в усіх інших творах Inio Asano використовує багато прийомів з кінематографу, котрі, якщо вмієш читати мангу, дуже легко помічаються.
Взагалі Inio Asano має на рахунку дуже багато робіт котрі шкрябають рани як сучасного суспільства так і персональні. Про них теж хочеться розказати. Але "Oyasumi Punpun" це те, з якою роботою Inio Asano асоціюють в першу чергу.
Більшість каже, що краще не читати "Oyasumi Punpun", коли ти і так переживаєш кризу і я не можу не погодитись. Але всі ми дорослі люди і самі можемо вирішити що робити зі своїм життям, чи не так?
Not so long ago, YouTube decided that it is a very smart idea to not let videos on a specific channel be sorted by date from old to new, because everyone should consume only fresh content, and the author's old works are not so important. Thus, YouTube will once again proves the fears about what this platform is turning into. But despite this, there are a lot of creators on YouTube who enthusiastically talk about the things they are a part of, share information and even teach. So sometimes it is very important for me to have access to the channel videos in chronological order. Unfortunately, there are no solutions on YouTube itself anymore, so I had to figure out some by myself.
I am using Python at work a lot. Mostly to automate routines. So I did some experiment and I got it out of control a bit. So now this is a finished solution... kind of.
So check this article if you want to know more and try it yourself.
UPD: So YouTube put "Oldest" button back. What do you know about time wasting?
Version: 2023_05_28_000001
Зазвичай, коли згадують про мокьюментарі хоррор жанр, першим на думку спадає "Paranormal Activity". А особисто я його вважаю натягуванням типового американського хоррору про тупих людей котрі роблять тупі речі на трендовий кістяк. "The Blair Witch Project" я не чіпаю, бо на свій час це було дуже круто. Але потім жанр відійшов у тінь, щоб нагадати про себе вже у 2007 році шквалом релізів.
В цьому випадку мова йде про "REC" котрий родом з Іспанії. Підкреслюю країну виробництва, бо у "REC" є всратий брат близнюк котрий зняли під кальку у Америці під назвою "Quarantine". То ж не переплутайте: "REC" - малобюджетний, але напрочуд якісно знятий європейський хоррор, "Quarantine" - глянцевий спектакль з другосортними акторами.
Дивитись раджу на мові оригіналу з субтитрами. Не то що б я вважав що дивитись щось у дубляжі - нормальна ідея, але тут є доволі вагома причина окрім мого снобського брюзжання. Мова оригіналу відіграє дуже важливу роль, бо Іспанці дуже експресивні і їх акторська гра виглядає натурально лише коли ти чуєш як вони розмовляють. До того ж дубляж вбиває атмосферу мокьюментарі, бо сам факт того, що хтось буде дублювати знайдену плівку - повний нонсенс.
В загалом існує 4 частини "REC". Не чіпайте 3 і 4. Це просто сором, а не кіно. Вони не мають нічого спільного з 1 і 2 частиною ні жанрово, ні якісно, ні якось ще. Натомість 1 і 2 частини являють собою пряме продовження одна одної, бо подій першої і другої частини розгортаються у одному і тому самому місці, але від лиця різних людей і з інтервалом у кілька годин часу. Перший фільм - це репортаж, другий фільм - оперативна зйомка з місця подій. Це, до речі, привід взяти у прокат одразу дві частини і подивитись їх одну за одною. Сам я робив так само - почав дивитись першу частину коли темнішало, потім зробив невелику перерву і подивився другу частину вже вночі.
У фільмі віртуозно використовують жанрову особливість і додають незвичні фішки, котрі і прості і віртуозні водночас. Моментів коли фільм забуває що це футаж майже нема. Використання якісної бутафорії з мінімумом комп'ютерної графіки захищає стрічку від застарівання.
Як завжди, це лише коротка помітка про медіа контент, котрий, на мою думку, вартий уваги. Будь який поглиблений огляд автоматично вносить зміни у очікування і сприйняття. В загалом "REC" - це перше що я раджу подивитись, коли мене просять порадити по справжньому атмосферний хоррор. Тож раджу і вам.
Created by TennojiM
All rights reserved
© 2024
All rights reserved
© 2024