TennojiM - Last Exile

Днями в розмові з другом завʼязалась тема того, як сучасна молодь, до котрої ми себе вже не можемо відносити, повадилась висміювати старі тайтли котрі подобались нашому поколінню. Найсмішнішим з цього звісно є те, що це те ж саме покоління у котрого стають популярними ігри типу FortNight чи якісь гачі помийки. Але це змусило задуматись над ситуаціями, коли навіть ми інколи повертаючись до чогось, що подобалось колись, можемо розчаруватись, бо мозок схильний прикрашати спогади. Інколи взагалі краще до чогось старого та улюбленого не повертатись, щоб воно так і лишалось у спогадах. Я десь вже це казав... Але є у мене пара речей на котрі цей феномен ніяк не впливає.

Тож продовжую тему старого пригодницького аніме про котре всі або забули, або і не знали. Свого часу Last Exile мені дуже сильно запав в душу. І це як раз один з тих тайтлів на котрих у мене не розповсюджується явище описане вище. Last Exile я передивлявся багато разів і кожен раз я відчуваю одні й ті самі теплі почуття. Не знаю як так.

У Last Exile нема першоджерела у вигляді манги, манхви, новели тощо. Ми зараз саме про оригінальний серіал. Там ще є друга частина і манга котрі вийшли після, але про це потім. В оригінальних 26 епізодах майже все кустарне і тримається на сеттінгу. А унікальному сеттінгу воно завдячує неперевершеному концепт-дизайнеру Range Murata. Унікальне сплетіння стім-панку, дизель-панку і ще бозна-чого, але при цьому без єдиного сеттінгового кліше. Наче він це назвав "клауд-панк"... чи якось так. Навіть зараз візьми якісь старі артбуки Range Murata і вони будуть виглядати стиляче.

Працювали над оригінальним серіалом молода студія "Gonzo", котрі відбрунькувались від славнозвісних "Trigger" в пошуках себе і тоді були на піку слави. І, видно, що вони відверто намагались слідувати доволі цілісному концептові дизайну, але в ті часи було дуже складно з такими експериментами і тому, не дивлячись на всі старання, щось вдалось розкрити, щось навіть поверхнево не пошкрябали, а в кінці видно що все дуже непоспіх зіжмакали, певно, через брак фінансування.

Проте, не дивлячись на те, що історія доволі проста, вона повна моментів котрі запамʼятовуються. Ключові персонажі це дві сироти від двох сімей, але близькі як брат і сестра. Вони виживають у світі де свободу можна відчути тільки в небі, а на землі вагу має більше чистота води ніж проба золота. На старому ваншипі, котрий дістався від батьків, вони займаються доставкою пошти. Ваншип в цьому світі є аналогом літака, але котрий приводиться до руху мотором на паливі під назвою клаудій. То ж в один з днів головні герої вирішують взяти завдання з доставки пошти державного рівня. За нього добре заплатять, але є небезпека, бо йде війна і це свого роду польова пошта. І це тільки завʼязка. Далі буде дуже багато всього і раджу вам це подивитись обовʼязково.

Окремо хочу виділити, що додаткове занурення в світ цього аніме підживлене винятково гарним саундтреком де є як просто атмосферні фонові композиції, так і повноцінні треки, котрі після перегляду серіалу у багатьох осідають в плейлістах.

Я вже казав що у оригінального серіалу є пряме продовження зняте багато років по тому і манга котра була вже намальована після як інструмент, щоб поєднати хронологію двох частин серіалу. І так, я продовжую називати це не сезонами, а частинами, бо вони разюче відрізняються майже в усьому. Продовження під назвою "Last Exile: Ginyoku no Fam" я намагався подивитись рази 3, але кожен раз полишав це діло, бо мені здається що в ньому інколи тупо дражняться з оригіналу. Коротко кажучи, оригінал раджу дуже і дуже... решту на ваш розсуд. На цьому все.

Version: 2025_09_06_000001