Ukraine
history
shortnote
series
media
animation
diy
guide
cad
hardware
software
trackballs
photography
manga
art
review
learning
3d
tool
mobile
android
gaming
programming
automation
drawing
compilation
millitary
movie
horror
design
vector
material
leather
information
digital
photo
SUBMIT
Днями в розмові з другом завʼязалась тема того, як сучасна молодь, до котрої ми себе вже не можемо відносити, повадилась висміювати старі тайтли котрі подобались нашому поколінню. Найсмішнішим з цього звісно є те, що це те ж саме покоління у котрого стають популярними ігри типу FortNight чи якісь гачі помийки. Але це змусило задуматись над ситуаціями, коли навіть ми інколи повертаючись до чогось, що подобалось колись, можемо розчаруватись, бо мозок схильний прикрашати спогади. Інколи взагалі краще до чогось старого та улюбленого не повертатись, щоб воно так і лишалось у спогадах. Я десь вже це казав... Але є у мене пара речей на котрі цей феномен ніяк не впливає.
Тож продовжую тему старого пригодницького аніме про котре всі або забули, або і не знали. Свого часу Last Exile мені дуже сильно запав в душу. І це як раз один з тих тайтлів на котрих у мене не розповсюджується явище описане вище. Last Exile я передивлявся багато разів і кожен раз я відчуваю одні й ті самі теплі почуття. Не знаю як так.
У Last Exile нема першоджерела у вигляді манги, манхви, новели тощо. Ми зараз саме про оригінальний серіал. Там ще є друга частина і манга котрі вийшли після, але про це потім. В оригінальних 26 епізодах майже все кустарне і тримається на сеттінгу. А унікальному сеттінгу воно завдячує неперевершеному концепт-дизайнеру Range Murata. Унікальне сплетіння стім-панку, дизель-панку і ще бозна-чого, але при цьому без єдиного сеттінгового кліше. Наче він це назвав "клауд-панк"... чи якось так. Навіть зараз візьми якісь старі артбуки Range Murata і вони будуть виглядати стиляче.
Працювали над оригінальним серіалом молода студія "Gonzo", котрі відбрунькувались від славнозвісних "Trigger" в пошуках себе і тоді були на піку слави. І, видно, що вони відверто намагались слідувати доволі цілісному концептові дизайну, але в ті часи було дуже складно з такими експериментами і тому, не дивлячись на всі старання, щось вдалось розкрити, щось навіть поверхнево не пошкрябали, а в кінці видно що все дуже непоспіх зіжмакали, певно, через брак фінансування.
Проте, не дивлячись на те, що історія доволі проста, вона повна моментів котрі запамʼятовуються. Ключові персонажі це дві сироти від двох сімей, але близькі як брат і сестра. Вони виживають у світі де свободу можна відчути тільки в небі, а на землі вагу має більше чистота води ніж проба золота. На старому ваншипі, котрий дістався від батьків, вони займаються доставкою пошти. Ваншип в цьому світі є аналогом літака, але котрий приводиться до руху мотором на паливі під назвою клаудій. То ж в один з днів головні герої вирішують взяти завдання з доставки пошти державного рівня. За нього добре заплатять, але є небезпека, бо йде війна і це свого роду польова пошта. І це тільки завʼязка. Далі буде дуже багато всього і раджу вам це подивитись обовʼязково.
Окремо хочу виділити, що додаткове занурення в світ цього аніме підживлене винятково гарним саундтреком де є як просто атмосферні фонові композиції, так і повноцінні треки, котрі після перегляду серіалу у багатьох осідають в плейлістах.
Я вже казав що у оригінального серіалу є пряме продовження зняте багато років по тому і манга котра була вже намальована після як інструмент, щоб поєднати хронологію двох частин серіалу. І так, я продовжую називати це не сезонами, а частинами, бо вони разюче відрізняються майже в усьому. Продовження під назвою "Last Exile: Ginyoku no Fam" я намагався подивитись рази 3, але кожен раз полишав це діло, бо мені здається що в ньому інколи тупо дражняться з оригіналу. Коротко кажучи, оригінал раджу дуже і дуже... решту на ваш розсуд. На цьому все.
Чомусь так стається що я вирішую написати про якусь мангу тільки після того, як роблять її екранізацію. Певно це якийсь захисний механізм для того що мені сподобалось, але десь на підсвідомості я не хочу, щоб воно вірусилось. Не те що б воно завірусилось від запису якогось рендом чєліка на богом забутому сайті, хех... Однак, так сталось і з мангою під назвою Medalist. Я читав мангу майже онгоїнгом, був радий за автора, коли вона сповістила про її екранізацію... ну бо це завжди ознака успіху для мангаки, хочеш ти ту екранізацію чи ні. І от вона вийшла і... я її так само дивлюсь онгоїнгом, але більше як побічний продукт оригінальної манги ніж як щось повноцінне. Зараз поясню.
Давайте так... я не люблю спортивні тайтли. Взагалі. Всі ці емоційні екзадурації довкола кидка мʼяча чи переміщення фігури шахів виглядають крінжово. Для мене воно виглядає вдвічі крінжовіше, бо я в цілому терпіти не можу тайтли про махачі, превозмагання, флешбеки і вважаю це свищем через котрий в індустрію вповзає оцей янг-адалт-соя-гік західний вайб від котрого мене корьожить.
Але Medalist є унікальним тайтлом, бо авторка манги під псевдонімом Tsurumaikada не просто вибрала, яку ще тему перетворити в мильну оперу з гіпер-супер-мега-ультра левелами, флешбеками і превозмаганнями. За основу вона взяла те від чого дійсно отримує фан - фігурне катання та образ однієї з акторок озвучки, щоб побудувати на її основі образ головної героїні. Обмазування гіпер-супер-мега-ультра фігнею всього того, що виглядає занудно чи просто не буде зрозуміло пересічному, а частіше за все й автору, відсутнє. В замін тобі реально на пальцях пояснюють технічні аспекти фігурного катання... як технік, так і змагань, бо автору це було цікаво і він так само хоче, щоб було цікаво тобі. На пальцях, бо так само тренер головної героїні пояснює ці речі їй.
Історія крутиться довкола чоловʼяги, котрий не встиг реалізувати себе у фігурному катанні, бо пізно почав і реалізувався лише як танцюрист на льоду... і малявки котра так само через невпевненість і затюканість мало не впустила свій шанс, але їй, за збігом обставин, трапився в житті цей чоловʼяга. Тож вони тепер тренер і учень, лук і стріла. І ні, це не виглядає наче дорослий закриває гештальт через дитину, бо мотивація у обох базується на своїх першопричинах котрі зародились далеко до моменту, коли життя дозволило їх шляхам перетнутися. Історія по справжньому зворушлива і цікава.
Але тут реально дуже важливо розуміти, що манга та аніме в цьому випадку відчуваються особливо гостро по різному. І не дивлячись на те що я дуже радий за мангаку і те що цю красу помітили та вирішили екранізувати, зробили це якось дивно. Так, я не хочу казати погано, бо там дійсно видно, що бюджет був не великий і те, що могли робити з любовʼю, але упущена одна з ключових речей котра робила мангу унікальною - вміння показати красу фігурного катання. В манзі кожен вихід на лід це ціла подія де ти вже знаєш що час вмикати уяву на повну, бо зараз буде неймовірної динаміки розкадровка і композиція кадрів. Тобі навіть опишуть музику під котру виступає персонаж. А в аніме в цей самий момент центрова фігура на льоду з помітним переходом з 2Д перетворюється в 3Д болванчика і починається щось невнятне і затисле, з абсолютно профуканою динамікою. У манзі якщо скласти деякі розкадровки стрибків чи рухів на льоду то буквально виходить готова неймовірної краси та грації анімація. А в аніме ти просто розумієш що роблячи мо-кап і прив'язуючи його до умовного скелета бездушної 3Д модельки зрізались бюджетні кути екранізації.
Коротше кажучи, я дуже рекомендую це творіння. Воно унікальне. Але щоб зрозуміти чим - читайте мангу. А аніме адаптацію, котра, скоріш за все, так і лишиться одним сезоном, котрий охоплює лише вступну частину історії лишіть як щось додаткове... як щось фанатське на тему. І фанатського там багато, насправді. Kenshi Yonezu буквально благав, щоб його композицію взяли для опенінгу, бо він фанат манги і написав її спеціально. А ще до промокампанії долучився один з дійсних олімпійських золотомедалістів Yuzuru Hanyu, бо він так само був в захваті від манги й після того, як обмовився про це десь в інтервʼю, його запросили і він з радістю погодився.
У мене все. Дуже рекомендую. Не пропустіть цей шедевр.
За дорожніми пригодами зараз майже завжди звертаються до жанру ісекаїв. І не дивно, бо, власне, сам жанр дорожніх пригод майже вимер, а на їх місце прийшли чисельні інтерпретації де задротіну збиває щось важке, задротіна перероджується, його обкладають клішованими дівками та дають цьому придуркувату довгу назву.
Тож розкажу вам про декілька крутих тайтлів про дорогу і пригоди. І перший в списку "Spice & Wolf".
Взагалі тайтл цей представлений у різних форматах: лайт-новела, манга, аніме і... рімейк аніме. Я читав мангу, дивився перші два сезони аніме, але ті закінчились, як всі екранізації тих років - припиненням фінансування і забуттям. Перезапуск аніме дає надію і привід згадати чудову історію. Спочатку я його якось відкладав, а коли дізнався що музику написав Kevin Penkin то не став зволікати. У поточному аніме рімейку з перших кадрів зробили закид на те, що цього разу екранізацію завершать, а не кинуть на пів дороги. Сподіваюсь, але слабо віриться, бо історія з першоджерела доволі довга... ще і продовження має під назвою "Wolf & Parchment".
Аніме, звісно, зроблено доволі якісно, але знову ж таки і оригінал і продовження є в вигляді манги і мені цей формат подобається більше. Мальовка манги заслуговує окремої відзнаки, бо вона симпліфикована під старий лад, але при цьому збережена детальність, а не ліниво забито скрінтонами... важко пояснити, якщо чесно. Краще ідіть і погортайте.
Якщо казати по суті, то все заради чого варто ознайомитись з даним тайтлом це синергія головних героїв. В головних ролях мандрівний торговець одинак і чарівна рудохвоста богиня врожаю, котрі вирішили скувати себе домовленістю, що торговець допоможе богині дістатись її рідних земель на півночі, а та, своєю чергою, буде приносити йому удачу в дорозі та торгівлі. І це все що вам потрібно знати, насправді. Якщо вас не зачіпають головні герої, а особливо Мудра Лисиця Хоро то не мучте себе і проходьте повз. Мені особисто спостерігати за їх пригодами та торговельними оборудками цікаво, але за їх відносинами - набагато цікавіше.
Не думав що буду писати коротку помітку про щось типу зовсім дитячої анімації, але вимушений... бо Bluey це не просто мультик - це феномен.
Коли згадується дитяче шоу то раніше це було щось пізнавальне з елементами виховання. І це дуже важка і відповідальна праця до котрої залучали психологів, педагогів і інших людей котрі підходили до таких речей з усією відповідальністю. З часом корпорації і великі дитячі студії, як ракова пухлина, залізли в цю нішу. На місце професіоналів прийшли маркетологи, а тому контент став максимально спрощеним, пісним, таким що і не травмує, але при цьому нічому і не навчить. Але навіть тоді закладалась база для побудови бренду для подальшого продажу мерча та інших речей. Зараз же дитячі шоу важко схарактеризувати інакше як яскраву мішанину для відволікання уваги в котрій абсолютно забили на якісь норми та міри, а психологія використовується не для того, щоб контент був корисним, але при цьому не травмував дитячу психіку, а навпаки - щоб залізти в дитячу голову поглибше і викликати ті думки та емоції, котрі "потрібні".
Але творці Bluey пішли своїм шляхом і створили унікальну річ. Серіал розважає дітей показуючи як фан можна отримувати буквально з усього, вчить батьків бути батьками і при цьому йде в ногу з сучасним світом. Тут нема недолугих поглядів в екран з очікуванням поки дитина щось пролепоче, а бездушний персонаж удасть що йому було не байдуже. Персонажі живуть своє повсякденне сімейне життя і своїми діями подають приклад як дітям, так і молодим батькам. І життя це доволі насичене. Якщо у звичайних серіалах беруть подій на 7 хвилин і розтягують на, умовних, 30 то тут беруть подій на 30 хвилин і концентровано сублімують у 7, але при цьому наратив не страждає. Сподобалось і хочеш ще? Просто передивись серію - точно побачиш пару-трійку нових деталей.
Не дивлячись на короткометражний формат персонажі дуже швидко стають рідними. Мальовка в статиці виглядає спрощено, але в динаміці дизайн персонажів зроблений так що проглядається навіть мікроміміка. Голоси підібрані просто ідеально. Один з небагатьох випадків коли я пішов шукати інформацію про акторів озвучки. До речі, хто озвучує двох маленьких головних героїнь - не розкривають, щоб не псувати дітям дитинство.
На жаль, після того, як серіал викупила корпорація Disney, стався довгий простій після котрого вийшли підкреслюючі епізоди. Не фінальні, але такі, що якщо і стануть фінальними, то недомовок не буде. Але 3 сезони є, вони чарівні і я дуже раджу їх подивитись... навіть якщо у вас нема дітей.
Я думаю настав час мені писати сюди на моїй рідній - Українській мові. У майбутньому може буду перекладати на більш універсальну Англійську, а поки можна і перекладачем покористуватися, якщо вам, звісно, так цікаво і так кортить читати цю інфоциганщину Англійською. А поки - ось Україномовний контент.
Цього разу мій монолог у тебе в голові буде про прагнення навчитися малювати.
Припустимо, в один момент свого життя ти надумав, що хочеш навчитись худо-бідно малювати. Тут одразу постає проблема - де брати знання на цю тему. Тож у цьому топіку я спробую зробити підробку найкращих ресурсів для навчання мистецтву і буду час від часу його оновлювати.
Version: 2023_05_02_000001
Коли я брався за "Made in Abyss", я навіть не уявляв який артефакт знайду. Око просто зачепилось за наповнену життям і безліччю деталей мальовку та й до того ж я шукав щось з пригодами. І я це отримав... сповна... Бо такого де-конструкту жанру треба пошукати. Сподівання побачити легку подорож в чарівному всесвіті розбиваються о детально пророблений моноліт сеттінгу і нелюдську жорстокість деяких сцен розіграний у ньому. Увесь заглавний арт наповнений радісними персонажами, котрі дивляться назустріч пригодам - суцільна брехня. Я довго думав над метафорою щоб закінчити цю думку. Коротше кажучи, це як піти подивитись на звірят на виставку таксидермії.
Говорячи про мальовку, я не можу не відзначити те, що вона максимально віддалена від традиційної манги наповненої текстурними скрін-тонами та чорнильним лайн-артом. Тут безліч полу-тонів притаманних мальовці вугільним олівцем а раскадровка і композиція має ручну виділку.
У манги є також і аніме адаптація. І це один з тих випадків, коли і там і там є щось що не захочеш пропустити. В манзі присутня динаміка, котру трохи побило CG ефектами в аніме адаптації. Натомість, в аніме адаптації присутній вивертаючий душу саундтрек від Kevin Penkin. Також манга не має цензури... а треба воно вам чи ні - самі вирішуйте.
Created by TennojiM
All rights reserved
© 2025
All rights reserved
© 2025