Ukraine
history
diy
guide
software
art
review
hardware
shortnote
animation
manga
media
learning
cad
3d
tool
mobile
android
gaming
programming
automation
drawing
compilation
millitary
movie
horror
design
vector
material
leather
information
digital
photo
SUBMIT
Жанр "повсякденність", здається, є тільки в Японії. Можу видати примітивну думку, що це обумовлено важкою робочою рутиною з котрою багато пересічних японців стикаються в дорослому житті і бажанням втекти від неї хоча б подумки. Хороший твір в жанрі "повсякденність" допомагає людям пригадати забуті емоції чи спогади з часів коли все здавалось яскравішим - з часів дитинства. Кращий твір в жанрі "повсякденність" може прикинутися одним з цих спогадів, однією з цих емоцій. І "Yotsubato!" є цим ідеальним твором в жанрі. Якщо не брати в розрахунок "Azumanga Daioh" від того ж самого Kiyohiko Azuma, котра більш комедійна, недолуга і взагалі має формат коротких коміксових стріпів, то можна вважати, що "Yotsuba&" є першозасновником жанру манги "повсякденність" в тому вигляді як ми звикли бачити зараз.
По факту ця манга є хронологією одного року життя малого промінчика сонця по імені Yatsuba і її молодого вітчима. Насправді, ніхто не знає чи обмежиться історія одним роком, але на відмінок від інших представників жанру, де час стрибає тижнями, а інколи місяцями, в "Yotsuba&" хронологія глав іде по днях, а інколи навіть меншими проміжками часу. Беручи до уваги що зараз одна глава може виходити з періодичністю в 4 місяці... ох не знаю чи доживемо ми. Yotsuba точно доживе, бо їй всього 5 (скоро 6). За автора не впевнений теж, насправді. Поки більшість теорії про те, що день коли мала піде в школу і буде фіналом цієї історії.
Сама назва говорить сама за себе бо складається вона з імені головної героїні і часточки "і". Ось це "і" зазвичай і окреслює тематику глави і частіше за все це "і" - щось звичайне і рутинне для дорослої людини, але нове відкриття для того хто життєвий шлях тільки почав. Тому кожна глава і закінчується фразою: "Сьогодні був найкращій день".
За дійових осіб розказувати можна довго, але це коротка помітка, а тому просто скажу що їх тут небагато і спостерігати за ними одне задоволення.
За мальовку теж не буду багато казати, бо як у всіх "творах всього життя" за всі ці роки вона змінилась з мультяшної до набагато більш детальної, бо мангака росте професійно. Комусь сучасна навіть не подобається по зрозумілим "раніше було краще" причинам, але я від неї в захваті.
Дуже іронічно, але по цій манзі не існує анімаційної адаптації і, скоріше за все, ніколи не буде. Але є цілий диск з музикальним супроводом під котрий можна читати цю мангу. Що і раджу зробити. Сподіваюсь у вас теж інколи бувають дні, котрі можна назвати "найкращими".
Sometimes, when you crafting something, you need to have a surface that is guaranteed to be flat. Huge cast iron or granite plates are definitely overkill for hobby purposes. The best option that any enthusiast can find is simple thick glass made by float technology. Such glass has a perfectly flat surface without distortions. This is more than enough to have a work surface which you can use as reference during crafting or assembling process.
So i modeled custom 3D printable corner legs for it.
Read more inside!
I am a big fan of natural-like digital drawing. And it is really cool to have some drawing tablet that you can carry with you and do some doodles and sketching on it. "Samsung Galaxy Tab S7+" fits good for this role as well. However the biggest problem of Android platform that there are not so many good apps for digital drawing and notes taking on it. However, there is one really old dark horse among them called "Clover Paint". It is developed and supporting by some enthusiasts from Japan. And I really admire the work they have done. This app has an amazing level of customization and flexibility. But in return it requires from user to spend few hours only to set it up for his needs. Considering amount of settings and possibilities it creates pretty steep learning curve. In combination with an outdated design it can give you false negative impression. But I still think this app is great and I really want to make some contribution to it.
Here is a video demonstration of how interaction with the application takes place. As I already mentioned, Clover Paint setup possibilities are extremely flexible so you can create workspace that is completelly different from out-of-the-box version. I tried to make most minimalistic and nature-like setup possible. It is good for quick notes and sketches. Also just look how great this app is according to navigation speed.
If you want to get same result, proceed with the guide.
У першу частину серії Silent Hill я грав ще на першій PlayStation у віці приблизно 10 років і цей експірієнс дуже сильно викарбувався на моїй психіці і смаках. Нащо цей допис? Ну от дивіться... Оригінальні частини серії не доступні на жодному з лаунчерів. Є лише жахливі HD ремастери на PlayStation 3, котрі краще навіть не чіпати. "P.T.", якою б вона не була крутою сама по собі, лишається лише демкою скасованого проекту, котрий мав мало спільного із серією. І от Konami знову взялась за цю серію, анонсувавши чисельні продовження, серіали та інше. Виглядає це як відверте паразитування і чіпляння за минулі успіхи. Я банально боюсь, що оригінальні частини серії забудуть, а молоді покоління про них навіть і знати не знатимуть. Ось тому цей допис.
Головним кістяком серії можна вважати перші три номерні частини. Так, четверта частина все ще має цей унікальний вайб, але вона вже містила в собі значні зміни у механіках, котрі відчувались дивно, а сюжетно була пов'язана лише з другою частиною і лише малопомітними відсилками, а тому майте її на увазі, але якщо хочете ознайомитись з серією то орієнтуйтесь на перші три частини.
Всі ці три частини мають спільний і гармонійний сетінг в котрому нема переосмислень і виключень з правил. А правила туманного міста доволі прості. За тобою є гріх і місто затягує тебе до себе з ціллю щоб ти, або спокутати його, або отримати по заслугах. Кожен персонаж, котрий опинився в місті тим чи іншим чином, бачить його по своєму. Все залежить від того, що у людини за душею.
З цього моменту я буду узагальнювати всі три частини як одну гру.
Насамперед треба розуміти що очікувати від неї. Тут взагалі ставка робиться не на геймплей, а на продуманий сетінг, моторошну атмосферу і затягуючий сюжет.
Майже весь ігровий час доведеться блукати по вулицям і будівлям міста привида і по його ще менш безпечній версії, заповненій жахливими істотами. З орієнтирів будуть лише мапа і помітки у ній. Виживати допоможуть ліхтарик, радіо, обмежений арсенал зброї і ще більш обмежений запас амуніції до неї.
Але найбільшу складність у грі будуть робити не бої, а чисельні загадки. На початку третьої частини навіть є два види складності котрі треба обрати: складність боїв і складність загадок. Відповіді на загадки ви будете отримувати зі знайдених дописів, поміток, аудіозаписів, елементів декорацій, тощо. Звідти ж буде приходити і розуміння куди йти далі.
Інколи рухати сюжет будуть раптові зустрічі з іншими персонажами у котрих не буде жодних підстав гуртуватися і колаборувати один з одним, бо Silent Hill це персональне тягар для кожної окремої людини.
Чого ще багато у цих іграх окрім загадок? Варіантів закінчень. Це, можна сказати, одна з перших серії ігор де можна було отримати один з чисельних і абсолютно протилежних фіналів.
В загалом, ви повинні розуміти, що ця серія вибивається з ряду навіть сучасних горор ігор, бо те що тут розповідається і те що тут показується є на грані допустимих норм. Багато сексуалізованих алегорії, інтерпретації гріхів і темних сторін людського нутра представлені у вигляді монстрів вигляду котрих позаздрить більшість боді горорів.
Цікавий факт. Перша частина серії була зроблена в ті часи, коли повне 3D сприймалось за розкіш. Густий туман, котрий став невід'ємною фішкою серії був не просто забаганкою дизайнерів, але і технічним рішенням для зменшення дистанції промальовки у грі.
Ну і на останок про ще одну майже головнішу фішку гри - саундтрек від композитора Akira Yamaoka, котрий, якщо почув один раз, то вже ні з чим не сплутаєш. Він став візитною карткою серії.
То ж виділіть якийсь час, дістаньте десь перші 3 частини серії у їх первозданному вигляді і пориньте у справжню стару школу горор жанру. Ви не пожалкуєте. А на Konami, котра десять років витирали ноги о серію випускаючи з нею тематичні автомати пачінко і нікому не потрібний мерч, просто забийте. Вони не виправні. Згадаєте мої слова, коли все те що вони наанонсували провалиться одне за одним. А що стосується класичної трилогії, я реально боюсь що про неї забудуть.
Recycling materials by the efforts of each individual is a great thing. One of the efficient ways of recycling is recreation of PET bottles in to 3D printing filament. Amount of such machines design grows. I am waiting for some hardware to build my own variation. And while I am waiting I decide to create my version of PET bottle cutter.
After 3 full iterations and even more intermediate designs that were rejected at the CAD stage, I achieved an effective result.
Open article for more.
Я познайомився з цією мангою від Inio Asano в дуже важкий період життя і вона дуже змінила мої погляди на нього. Тоді мої бажання і прагнення не збігалися з ресурсом, котрий я мав. Корпорація, на котру я працював, майстерно вміла ламати людей руками інших людей, стримуючи матеріально і позбавляючи життєвого спокою. Фізичного ресурсу не вистачало, бо я випрацьовувався на двох проектах, а грошей вистачало лише на просте консумерське життя людини без жодного власної ідеї. Просто ходи на роботу, просто вибери якесь вторинне хобі котре не потребує зусиль типу "подорожей", або взагалі прикрий своє пусте життя наявністю дітей і от він - комфорт. Я буквально ненавидів все довкола, а особливо людей за їх слова, котрі можна було передбачити заздалегідь, за їх паттерни поведінки від котрих нудило настільки, що ти ледь стримував себе щоб не почати передражнювати їх. 4 роки життя і роботи в іншій країні зараз виглядають як лімб з котрого я вирвався лише зруйнувавши все, що мав. Окрім відносин з моєю дружиною, котра врятувала мене тоді і рятує до сьогодення.
Ця коротка помітка почалась з відвертих спогадів, бо "Oyasumi Punpun" це манга жанру повсякденності, але не тої, що ми звикли бачити в інших Японських творах з поміткою "повсякденність", котрі більше розважають і допомагають відволіктись від реальності. Ця манга про тягучу повсякденність котра їсть тебе, зношує тебе, наштовхує тебе на екзистенційні думки і аж ні як не допомагає забутись. В загалом манга налічує 13 томів і охоплює відрізок життя головного героя з 11 до 22 років. Але самого головного героя ви не побачите, бо його образ схований за карикатурною істотою з дзьобом. Цей образ буде мінятися щоб донести базовий стан героя, але пророблений так, щоб читач не мав упередженого ставлення через зовнішність і тому легше прив'язувався до нього. В той самий час головний герой є свого роду головною ниткою у сплетінні історій життя інших людей, котрі оточують його, ділять з ним одні і ті самі вулиці, але біль і темрява в душі у кожного своя.
Мальовка цієї манги ідеально балансує на межі між реалізмом і традиційною школою і виконана дуже якісно. Розкадровка, як і в усіх інших творах Inio Asano використовує багато прийомів з кінематографу, котрі, якщо вмієш читати мангу, дуже легко помічаються.
Взагалі Inio Asano має на рахунку дуже багато робіт котрі шкрябають рани як сучасного суспільства так і персональні. Про них теж хочеться розказати. Але "Oyasumi Punpun" це те, з якою роботою Inio Asano асоціюють в першу чергу.
Більшість каже, що краще не читати "Oyasumi Punpun", коли ти і так переживаєш кризу і я не можу не погодитись. Але всі ми дорослі люди і самі можемо вирішити що робити зі своїм життям, чи не так?
Created by TennojiM
All rights reserved
© 2024
All rights reserved
© 2024